9 клас, українська література

Урок за 17 жовтня

Тема уроку  Символічно-міфічні образи та їхнє значення. Фольклорні мотиви «Слова про похід Ігорів». Поетичність образу Ярославни.

Матеріалл до уроку Символічно-міфічні образи та їхнє значення.

Ярославна у своєму плачі звертається до сил природи  (вітра, Дніпра-Славути, сонця) допомогти дружині князя Ігоря та йому самому у боротьбі з лютим воргом.

 

1.«О вітре, вітрило!

Чому, господарю,  силою вієш?

Чому не мечеш ворожі стріли...

Проти воїнів мого милого?»

Перша сила природи, яку називає Ярославна у своєму замовлянні, – «вітер, вітрило». Жінка звертається до нього як до «господаря», тобто як до господа-бога, володаря. В українському фольклорі символіка вітру дуже широка. Вітер - символ духу, дихання Всесвіту; невловимості, неусвідомленості; швидкості; якоїсь звістки /як правило, однієї/; шкоди, руйнації і водночас оновлення. Вітер - конкретне вираження однієї з основних стихій світобудови - повітря /інші-Земля, Вода, Вогонь/. У багатьох міфологіях йому приписують величезну міць руйнівного характеру. Можливо, саме тому до нього і звртається Ярославна. Вона не називає його по імені, сердиться, що і він проти її чоловіка.:

«Се вітри, внуки Стрибогові,

Віють з моря стрілами

На хоробрі полки Ігореві».

За словником "Українська міфологія" В. Войтовича, це «цар-батько вітрів, небесний владика грози, бурі, ураганів» а підвладні йому вітри – сини, дочки, онуки, серед яких є Вітрило – південний вітер (мабуть, таке тлумачення автор виводить саме із замовляння Ярославни, оскільки йдеться про те, що половці наступали на Ігоря з півдня, з моря). А чи так це насправді –вагомі аргументи відсутні.

 

 2.О Дніпре-Славуто!

Пробив ти кам’яні гори

Крізь землю Половецьку,

Гойдаєш кораблі Святославові,

До полків несучи Кобякових,

Принеси ж ти, господарю,

До мене мого милого...»

Дніпро, за легендами, як і Дон, Дунай, Дністер – ріки богині Дани (в основі назви річок – корінь "дан"; із санскриту dhuni – річка). Славута, за народними віруваннями, був сином головної річки давніх слов'ян, сином богині Слави, тобто Славутичем, яка символізувала військову перемогу. Ярославна звертається до Славутича як до однієї з головних божественних сил (поряд з Вітром і Сонцем), що складають світобудову – до води. Дніпро усвідомлюється нею як могутня сила, спроможна допомоготи у важку хвилину. Саме у водах Дніпра приймали обряд хрещення кияни у 988 році.

 

3. Ярославна звертається до Сонця, яке в українській міфології, як і в міфологіях багатьох інших народів, вважалося одним із головних божеств.

«Сонце світле, трисвітле!

Для всіх ти тепле і красне!

Чому ж, сонце-господарю,

Простерло гаряче своє проміння

На воїнів мого милого

У полі безводному?..»

Сонце – символ Всевидящого божества; Вищої космічної сили; центру буття та інтуїтивного знання; осяяння; слави; величі; правосуддя; Матері Світу; Центру; Бога-отця; Христа.  У багатьох народів сонце вважають найдавнішим божеством, тобто як символом верховної влади. В язичницьку епоху слов'яни обожнювали Сонце в образі Дажбога, Сварога, Хорса та ін. Слов'янський язичницький пантеон богів знав й інші символи сонця в образах Ярила /бог весняного сонця/, Купала /бог літнього сонця/ та ін.

Дослідник В. Войтович вважає, що «саме за стародавніх часів і навіть трохи пізніше божество Сонця уявлялося триєдиним, немовби три істоти, пов’язані між собою єдністю дій».  «Трисвітле сонце», як називає його Ярославна,  асоціюється з богом Трояном (у поемі це ім’я згадується чотири рази, але був це бог чи історична особа – не доведено).

Отже, Ярославна у своєму плачі-замовлянні звертається до трьох божеств – Вітру, Дніпра-Славутича (Води), Сонця. Із традиційних у міфології елементів світобудови відсутня лише Земля (в українців з давніх-давен, принаймні з початків землеробства, досить розвинутий культ Землі-Матері).

 

Фольклорні мотиви

 

Ритуальні дії: молитва-длагання-замовляння; окроплення живою водою, воскресіння.

Все у поемі вказує на ритуальність дії: пора замовляння – ранок, перебування на заборолі (щити з дерева чи каменю, встановлені на мурах фортеці для захисту її охоронців), звідки відкривається широкий простір, ритуальний плач (це не обов’язково плач-голосіння у прямому розумінні, а внутрішній, психологічний стан княгині), промовляння «у світ» слів, звернутих передусім до сил природи. Слід звернути увагу і на принцип трикратності, характерний для замовлянь і реалізований у фрагменті з Ярославною.

Магічна сила замовляння, за допомогою якого можна повернути небіжчика з потойбіччя,

У поемі згадується Каяла – символічна річка, відсутня на географічній карті, на березі якої загинуло військо Ігоря, розлучилися брати (Всеволод відійшов у «світ мертвих», а Ігор залишився жити). Доречно використано образ Ярославни, «чайки-жалібниці», яка сумно літає над річкою. Тут відображено архаїчне уявлення, що смерті можна запобігти, окропивши тіло «живою водою», що й збирається вчинити Ярославна:

«Умочу бобровий рукав

У Каялі-ріці,

Омию князеві криваві рани

На тілі його дужому!»

Після її молитви-благання-замовляння відразу ж іде епізод втечі Ігоря з полону,  який був неначе «потойбічним світом» порівняно з Руською землею). Князь Ігоря з «того» світу переходить в «цей»: Ігор скаче до очерету, випливає на воду.

Опис втечі Ігоря з половецького полону має казкові мотиви: герой, що рятується від переслідувань, перетворюється на тварин.

Орієнтовний план характеристики Ярославни

                               План

1.Ярославна (Єфросинія) – історична особа (донька князя Ярослава Осмомисла).

2. Ярославна – вірна дружина новгород-сіверського князя Ігоря Святославича – єдиний жіночий образ поеми.

3. Глибоко ліричний образ вірної дружини  та люблячої матері.

4.Щире переживання за долю Ігоревого війська.

5.Тривога, вболівання, неспокій душі.

6.Втілення в образі Ярославни рис звичайної простої жінки, патріота рідного краю, а не амбіцій княгині.

7.Плач Ярославни – це скорбота руської жінки, яка в своєму горі вболіває не лише за долю Ігоря, а й за долю його воїнів.

8. Звертання до сил природи – заклик допомогти коханому і його дружині у боротьбі проти ворога.

9.Ярославна – символічний образ Вітчизни, яка щиро вболіває за долю своїх громадян, яких відправила на боротьбу з ворогом.

10.Це один із найблагородніших і найдовершеніших

жіночих образів у світовій літературі.

11. Ставлення автора до Ярославни.

12. Художня цінність образу Ярославни для української літератури. 

Завдання За планом скласти характеристику образу Ярославни письмово