10
клас, література
Урок за 12
квітня
Тема. Розвиток
мовлення
Написання есе за темою «Найперше – музика у слові»
1. Запишіть дату і тему уроку в зошити
2. Напишіть есе на чернетці (за творчістю Поля Верлена та
Артюра Рембо)
3.
Перевірте написане, перепишіть начисто (обов’язково)
10
клас, література
Урок за 19 квітня
Тема. Зміни
в драматургії на межі ХІХ-ХХ ст.
1. Запишіть дату і тему уроку в зошити
2. Опрацюйте матеріал
Зміна світогляду людини другої половини
XIX століття, криза у мистецтві, занепад реалізму зумовили появу нових
тенденцій у розвитку драматургії кінця XIX - початку XX ст., у результаті яких
виникла «нова драма». Поновимо у пам’яті основні відомості про цю художню
форму.
«Нова драма» — художнє явище європейської
драматургії кінця XIX — початку XX століття, що протистоїть традиційній драмі
(античній, шекспірівській, класицистичній, реалістичній). Біля її витоків
стояли Генрік Ібсен (Норвегія), Бернард Шоу (Англія), Антон Чехов (Росія),
Август Стріндберґ (Швеція), Герхарт Гауптман (Німеччина), Моріс Метерлінк
(Бельгія) та ін.
«Нова драма» з’явилася у час, коли в
театрі панували п’єси, що були далекі від життя. Із самого початку свого
існування вона намагалася привернути увагу глядачів до найболючіших тем
сучасності. Це призвело до зміни самого статусу драми, яка перестає бути тільки
джерелом насолоди і розваги для публіки. «Функція театру полягає у тому, щоб
збуджувати людей, примушувати їх думати», — зазначає Бернард Шоу.
Драматурги-новатори роблять драму серйозним жанром, що вимагає розумових та
творчих зусиль.
У «новій драмі» відбилися ознаки
перехідної епохи. У ній поєдналися і зв’язок із багатовіковою літературною та
театральною традицією, і розрив з нею; творці «нової драми» шукали нові художні
засоби, які відповідали б драматичним зламам межі століть.
Пригадаймо основні ознаки «нової драми»
порівняно із традиційною.
❖ Умовність та
узагальнене відтворення дійсності Якщо у традиційній драмі автори
наслідували реальне життя, достовірно зображаючи дійсність, то у «новій» лише
умовно відтворювали загальну атмосферу епохи і часу, створювали свого роду
«стилізацію», прагнучи показати внутрішні суперечки особистості, її духовні
шукання.
❖ Актуальна проблематика. «Нова драма»
порушує гострі соціальні, морально-етичні проблеми, часто такі, що у звичайному
житті приховувались або замовчувались; у той час як драма традиційна зосереджувалася
на окремій трагедії у житті певної людини. Так, у драмі «Ляльковий дім» Г.
Ібсен порушує важливе для сучасного авторові суспільства питання становища
жінки. Б. Шоу наголошував, що Шекспір показував «нас самих, але за незвичних
ситуацій», а Ібсен — «нас у власних ситуаціях», «те, що відбувається з його
героями, відбувається і з нами».
❖ Новий тип драматичного
конфлікту, В основі «нової драми» не протистояння характерів, як це було у
традиційній драмі, а зіткнення ідей, поглядів. Рушієм сюжету є не дія та
інтрига, а психологічні колізії. Б. Шоу так про це говорив: «У нових п ’єсах
драматичний конфлікт побудований не навколо вад людини, її жадібності або
щедрості, образи або марнославства, недоречностей і випадковостей тощо, а
навколо зіткнення різних ідеалів». Суголосну думку висловлював і український
письменник Микола Вороний: «Нова драма малює боротьбу індивідуума з самим
собою; це драма почувань, передчувань, докорів сумління, драма непокою, вагання
волі, ляку і жаху... Вся увага художника в ній скуплюється на психологічній
концепції, через те, не пориваючи з реальністю, він інтригу, зовнішні
обставини, побутові ознаки відсуває на другий план».
❖ Аналітична композиція
драми Новий тип драматичного конфлікту породив й особливу композицію драми
— аналітичну. Вона полягає у послідовному розкритті таємниць та внутрішньої
нестабільності персонажа, що приховуються за зовні щасливою оболонкою
зображуваної дійсності. Зав’язкою дії, як правило, є подія, що відбулася ще до
початку п’єси, а змістом самої драми стає аналіз причин такої події. Натомість
для традиційної драми була характерна така композиція (у загальному вигляді): у
першому акті — експозиція, у другому — конфлікт, у третьому — його вирішення.
Іще однією особливістю композиції «нової драми» є її відкритий фінал. Ібсен
зазначав, що «п’єса не закінчується із падінням завіси після п’ятої дії,
справжній фінал — за її межами; письменник позначив напрямок, в якому необхідно
шукати цей фінал, потім — [...] справа кожного читача самостійно дійти до фіналу...».
❖ Новий тип головного
героя. Якщо героєм традиційної драми є той чи інший «соціальний тип» (у
Мольера — хитрий слуга, пихатий буржуа, жадібний купець), то у «новій драмі»
героєм стає носій ідеї, особистість, «духовний симптом» епохи (Нора з «Лялькового
дому» Ібсена, яка бореться за свої права у сім’ї та суспільстві).
❖ Внутрішня дія. Зовнішня дія у «новій
драмі» у силу її конфлікту та нового типу головного героя поступається
внутрішній. Якщо традиційній драмі властива активна боротьба, то у «новій драмі»
переважають роздуми, дискусії, пошуки істини.
❖ Оновлені
зображально-виражальні засоби. Особливу роль у «новій драмі» відіграють ремарки
та паузи, які з допоміжних засобів традиційної драми перетворюються на основний
елемент тексту. Вони визначають ключові елементи у розвитку сценічної дії та
формують підтекст. Мова п’єси набуває глибокого символічного змісту.
Прихований зміст драматичних реплік, вчинків персонажів стає важливішим за їхнє
пряме значення. Таким чином, у тексті «нової драми» існує ніби два плани:
перший — те, що говорять персонажі, другий — те, що відбувається («подвійний
діалог»).
«Нова драма» — це явище, що пов’язане і з
драматургією, і з театром. Тому зміни відбулися і у сценографії. Сучасний
театр, за словами шведського драматурга Августа Стріндберґа, тяжіє до
повсякденного життя, до строгості виразних засобів й інтимного спілкування з
публікою. Декорації та костюми персонажів «нової драми» деталізовані, імітують
справжні; гра акторів стає природнішою та наближеною до реального життя; значно
підвищується роль режисера.
Як ви знаєте, виникнення «нової драми»
пов’язують із драматичною творчістю Генріка Ібсена. Більшість з творців «нової
драми» були тільки авторами п’єс, а ще й теоретиками драми (Б. Шоу, А.
Стріндберг, М. Метерлінк), вони вели активні пошуки у царині драматургічної і
театральної діяльності.
3. Повторіть відомості за посиланням
https://padlet.com/sunnyalen16/fclxvj612s1g
4. Розкрийте ознаки «нової драми» порівняно із традиційною.
5. Опрацюйте матеріал
УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
«Нова драма» проклала свій шлях і в
українській драматургії кінця XIX - початку XX століття. Окремі її елементи
використовували у своїй творчості Леся Українка, Володимир Винниченко, Микола
Куліш та ін.
Українські письменники були ще й уважними
читачами та проникливими інтерпретаторами західноєвропейської драматургії, свої
погляди вони висловлювали у численних статтях, нарисах, рефератах. Так, «новій
драмі» свої розвідки присвячували Леся Українка, Микола Вороний, Лесь Курбас та
ін.
Зокрема Леся Українка у статті
«Європейська соціальна драма в кінці XIX ст.» (1901) вітала народження «нової»
драми, відзначаючи її пріоритет перед іншими родами літератури в переломні
часи: «В сій власне об ладі література «кінця віку» промовила справді нове
слово, пробила нову стежку «в містичнім таю» літературних форм». Вона дала
проникливу оцінку найвизначнішого й найпершого творця нової драми — Г. Ібсену.
Сучасну драматургію Леся Українка поділяла
на два жанрово-стильові «напрями»: «...один через неозорий океан психології та
соціальних проблем, а другий через туманом вкрите море містики та легенди, і
Гауптман відкрив у своїх «Ткачах» драму юрби, а Метерлінк у своїх «Сліпцях»
драму настрою....Нова країна відкрита, а з нею вкупі і нове широке поле до праці»,
— писала вона в цій же статті, зосереджуючи аналіз на драмі соціальній,
простежуючи її еволюцію від Аристофана, Шекспіра, Шиллера й Ґете, В. Гюґо тощо.
Своїми театрознавчими працями відомий
український поет, драматург і режисер Микола Вороний. У своїй збірці критичних
статей «Театр і драма» (1913) він аналізує тогочасний стан і визначає
перспективи розвитку театрального мистецтва, розглядає окремі елементи
театральної справи. М. Вороний називає драму «найтруднішим» з «усіх родів
літературно-художньої творчості» і визначає історико-культурні обставини, за
яких відбувається розквіт драматургічного мистецтва: «...ми помічаємо розквіт
драми переважно в періоди загального розвитку всіх родів літератури, в періоди
найвищого напруження громадських сил, під час переможних війн і зміцнення
могутності держав, коли обставини дають і найбільше імпульсів для такого роду
літературної творчості». Слідом за Лесею Українкою Микола Вороний простежує
еволюцію драми, від античності до початку XX століття. Критик звертає увагу на
різноманітність європейської «нової драми», дає характеристику різним її
виявам, зокрема і символічній драмі. «Символічна драма розриває всі зв’язки з
традиціями попередньої драми, — пише Микола Вороний. — Вона хоче виявити те
трагічне, що існує в щоденному житті, що можна відчути, але нелегко показати,
тому що основа трагізму тут не матеріальна; вона стає на шлях філософського і
релігійного пізнання, намагається відгадати містичні таємниці потойбічного...».
Найталановитішим представником символічної драми український митець уважає
Моріса Метерлінка.
6. Повторіть вивчене за презентацією
https://svitppt.com.ua/ukrainska-literatura/kinec-hih-st-ta-pochatok-novoi-dramaturgii.html
7. Дайте відповіді на запитання
1. Підсумуйте, що нового ви
дізналися про особливості «нової драми».
2. Пригадайте, які твори
новаторів-драматургів вам запам’яталися і чому.
3. Поясніть, якими засобами
представники нової драматургії намагалися оновити художню мову.
4. Назвіть найвидатніших
новаторів-драматургів, коротко схарактеризуйте їхні творчі досягнення.
Домашнє завдання
Складіть
схему-таблицю «Новаторство провідних драматургів у царині театрального
мистецтва». Перегляньте буктрейлер https://www.youtube.com/watch?v=PLH0QFmUqYQ
10
клас, література
Урок 1 за 26 квітня
Тема. Моріс
Метерлінк "Синій птах". М.Мететлінк як теоретик і практик "нової
драми". Концепція символістського театру
1. Запишіть дату і тему уроку в зошити
2. Перегляньте експрес урок
https://www.youtube.com/watch?v=HTUbnRr4PlE
3. Розгляньте біографію Метерлінка
https://dovidka.biz.ua/moris-meterlink-korotka-biografiya/
4. Самостійно опрацюйте таблицю “Етапи
творчості М. Метерлінка”. Найсуттєвіше занотуйте.
Етапи творчості М.
Метерлінка
|
Період творчості |
Основні події |
|
Бельгійський |
■ 1883 р.—
перший вірш; ■ 1888 р.—
поетична збірка “Оранжереї”; ■ 1889 р.—
“Принцеса Мален” — перша п’єса, збірка віршів “Теплиці”; ■ 1896 р.—
збірка “12 пісень” |
|
“Театр
мовчання” (“статичний театр”) — головне актори передають не
словами, а жестами, мімікою й рухами; слова багатозначні, висловлювання
тьмяні; тривожне очікування чогось таємничого, часто жахливого створює
напруженість дії |
|
|
Французький |
■ 1890 р.—
одноактні п’єси “Непрошена”, “Сліпі”; ■ 1892 р.—
драма “Пелеас і Мелісанда”; ■ 1896 р.—
“Скарб смиренних” |
|
Провідні
теми творчості: смерть і значення людського життя, місце й роль людини в
суспільстві, в історії. “Театр смерті” — дія містично-символічна,
відбувається в умовних обставинах; не має конкретних ознак дії та часу;
головне — передчуття; присутність Смерті, Невідомого (Бога); прагнення знайти
ідеал; переважання темних кольорів; персонажі позбавлені індивідуальних рис |
|
|
Пізній |
1908 р.—
“Синій птах” (герої подорожують світом у пошуках щастя, а знаходять його у
себе вдома) |
|
У пізніх
п’єсах Метерлінк звертався до біблійних, казкових та історичних сюжетів.
Мотив смерті постійно присутній у творах письменника, а в пізній творчості
зростає захоплення містикою й окультизмом. У
філософських есе Метерлінк звертається до філософії й естетики символізму. У
найвідоміших філософських творах “Життя бджіл” (1901), “Життя термітів”
(1926) і “Життя мурашок” (1930) письменник намагався пояснити життя та
діяльність людини за допомогою аналогій із природою. “Театр
надії” — дія казково-романтична; оптимізм, добрий гумор, веселий,
радісний настрій; боротьба добра та зла; головне — пошуки істини, пізнання;
зображення нереального життя; головний мотив — всемогутність людини; Невідоме
ототожнено з Богом |
|
5. Опрацюйте матеріал
— М. Метерлінка вважають засновником
символістського театру. Хоча він ніби й не був у прямому розумінні слова
релігійною людиною, однак через містицизм межа між вірою в Бога і світоглядом
драматурга майже зникла. Місце Бога в його світогляді посіло ще більш невиразне
і невизначене поняття — Невідоме. Трибуною Невідомого став символістський театр
Метерлінка — «театр смерті».
Усім керувало Невідоме, над світом
панували небачені, «фатальні сили, наміри, які нікому не відомі». Часом
Невідоме набувало вигляду смерті, але лише часом — подальша конкретизація цієї
загадки неможлива людина — жертва. Невідомого, безсила й жалюгідна істота,
віддана у полон «байдужої ночі». Відповідно «наша смерть керує нашим життям,
і наше життя не має іншої мети, ніж наша смерть».
Усе символічне у «театрі смерті», усе —
лише натяк на Невідоме. Людина залишена наодинці із загадкою, із Невідомим.
Драматичний конфлікт звужений, усі перипетії, усі можливі ускладнення зняті.
«Театр смерті» був першою фазою драматургії Метерлінка.
На початку 1890-х рр. митець переглянув
свою символістську концепцію. І від «театру смерті» перейшов до «театру надії».
Тож наступні п’єси Метерлінка відрізнялися від «театру мовчання». Наприклад, у
п’єсі «Смерть Тентажіля» (1894) смерті протиставлено кохання. Сестри Тентажіля
прагнуть визволити його з-під влади Невідомого. І це вже не статична драма —
герої стали до боротьби з Невідомим. Тепер, на думку письменника, найважливішим
стало «людство», часткою якого були «ми», а «бідність, праця
без надії, злидні, голод, рабство» — це слова не Божої волі, а «наша власна
справа». Письменник прагнув переробити містику, песимізм, оспівував активність,
боротьбу, пізнання, а в плані естетичному подальший шлях драматурга пролягав
від символізму до романтизму, від «театру смерті» до «театру надії»
Найвідоміший твір цього періоду — «Синій птах».
6. Познайомтеся зі зразком символістської
драми "Сліпі"
Метерлінк «Сліпі»:
короткий зміст
У п'єсі розповідається про притулок для сліпих, вякому зрячі тільки літній
священик (помер на самому початку п'єси) і старезні черниці. Нещодавно там був
доктор, але він помер раніше, через що священик турбувався, так як він був
хворий і передчував власну смерть. Незадовго до неї він збирає всіх сліпих і
веде на прогулянку по острову. Однак йому стає погано і, попрощавшись з
чарівною юною сліпий, він помирає.
Однак сліпі не помічають смерті свого поводиря,а вважаючи, що він скоро
повернеться за ними, чекають на його повернення. Згодом вони починають
турбуватися і спілкуватися між собою. Розмірковуючи і скаржачись на поведінку
священика (заздрісні сліпонароджені), а також згадуючи минуле, сліпі поступово
втрачають надію на його повернення.
Незабаром приходить приютських собака і завдяки їйсліпі дізнаються, що
священик помер. Розмірковуючи про те, як їм вибратися, сліпі починають
відчувати, що хтось торкається їх. Незабаром вони чують чиїсь кроки і молода
сліпа бере на руки зрячого дитини, сподіваючись, що він побачить, хто йде.
Однак у міру наближення невідомого дитина все сильніше плаче.
Символізм «Сліпих»
На момент написання п'єси захопився філософією символізму Моріс Метерлінк.
«Сліпі» (короткий зміст вище) сповнені безлічі символів.
В першу чергу це смерть, навколишнє сліпих. Її символізує океан неподалік.
Також символічний маяк, мешканці якого прекрасно бачать, однак не дивляться
в бік сліпих (символ науки).
Ще один символ - старі зрячі черниці притулку,про яких відомо, що вони,
знаючи про зникнення своїх підопічних, не підуть їх шукати. Тут Метерлінк
описує сучасний йому ставлення церкви до пастви. Незважаючи на покликання
піклується і оберігати "незрячих" підопічних, багато священиків
просто ігнорують їхні проблеми.
Сліпі герої - це людство, яке в минулі століття знаходило свій шлях завдяки
вірі (церкви).
Але тепер віра померла і люди загубилися в темряві. Вони шукають дорогу,
але не в змозі знайти її своїми силами. До сліпим в кінці п'єси приходить
хтось, але через відкритого закінчення невідомо - новий чи це провідник, який
бажає допомогти нещасним людям, або жорстокий вбивця.
Незважаючи на те що деякі трактують закінченняп'єси як загибель людства,
для багатьох прихід невідомого символізує надію. Крик зрячого дитини, можливо,
означає не страх, а радість чи заклик до незнайомця (незнайомці) про допомогу.
Домашнє завдання Прослухайте короткий виклад тексту
драми "Синій птах"
https://www.youtube.com/watch?v=HC0GHz_7cU8
10
клас, література
Урок 2 за 26 квітня
Тема. Ідея
одухотворення життя й відновлення втрачених зв´язків у драмі-феєрії
"Синій птах". Особливості розвитку сюжету. Роль фантастики. Символіка
образів. Трактування фіналу
1. Запишіть дату і тему уроку в зошити
2. Усна гра “Завершіть думку”
· Хатина дроворуба була...
· Святковий Санта Клаус нічого не приніс
дітям у різдвяний Святвечір, тому що...
· Діти вирушають у подорож за...
· Пошуки Синього птаха починаються у... ,
де діти зустрічаються з...
· Наступна зупинка у...
· Але швидше за дітей туди прийде.. , він
умовить Ніч... Синього птаха.
· Світла не буде поряд, тому що...
· Вогонь не зміг прийти, адже він...
· Із дітьми були тільки...
· Тільтіль нагадує Ночі, що вона не має
права відмовляти...
· Ніч віддає...
· Перед дітьми в Палаці Ночі
постали...
· Птахи померли, тому що...
· Слова Духу Дуба підтвердили...
· У чарівних садах поряд із Блаженствами
перебували...
· Раптом лампа сама засвічується
і...
3. Опрацюйте матеріал
Бельгійський письменник-символіст Моріс
Метерлінк — один із драматургів, які на межі століть створювали нову
європейську драму.
Герої філософської п'єси-казки «Синій птах» — це
образи-символи, які втілюють панівні на землі сили. Це людина, рослини, тварини,
стихії Світла, Вогню і Води, Душі, Хліба, Молока, Годин — усе те, з чого
складається людський світ. Виявляється, людина живе на землі, не помічаючи
навколо нікого і нічого, крім таких, як сама. їй здається, що лише вона
наділена душею, і всі таємниці світу нею розгадані. Але це не так. За допомогою
чарівного каменя, який відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль, герої п'єси,
бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним, прекрасним (а інколи —
страшним), сповненим таємниць, ще незвіданих людством. У цьому світі минуле,
сучасне і майбутнє перебувають поряд і пронизують одне одне: Тільтіль і Мітіль
зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще не народженого брата.
Виявляється, людина відповідає не лише за себе, але й за усіх своїх предків і нащадків,
тому що увесь її рід — єдине ціле, одна нескінченна лінія.
Драматург робить своїми героями саме дітей, адже
їх свідомість ще гнучка, вони найбільш сприйнятливі до таємниць світу, близькі
до природи. Вони вміють щиро любити і тішитися, їх ще не заторкнули нещастя і
пороки, які постають у п'єсі в образах Товстих Блаженств (наприклад, Блаженство
Бути Багатим, Блаженство Нічого Не Робити та ін.)
Створена Метерлінком космогонія об'єднує усі
сили і закони землі: від нічних жахів і війн до найсвітлішої сутності землі —
Материнської любові, Справедливості, Радості Розуміти; діти потрапляють до
своїх предків і нащадків, у підземне царство Ночі і на вершини світу,
зустрічають Душі рослин і тварин. Вони дізнаються, ідо у світі існує велика
кількість сил, які допомагають їм, або навпаки — ображеці на людей і прагнуть
помститися їм (як, наприклад, душі тих дерев і тварин, яких людина знищує).
Метерлінк дає у п'єсі оптимістичну картину
майбутнього: ті діти, котрі чекають у Царстві Майбутнього свого народження, незабаром
принесуть на землю прекрасні машини, квіти і плоди, переможуть хвороби,
несправедливість і навіть саму смерть. Однак і перед тими, що живуть на землі,
постало дуже важливе завдання: Тільтіль і Мітіль повинні знайти Синього птаха —
птаха щастя — і принести його на землю. Для цього вони пізнають світ. Але цей
світ і душі, що населяють його,— всередині самих людей.
4. Аналіз образів героїв драматичного твору
· Які образи-символи є в п’єсі та що вони
символізують?
Запишіть у зошити
■ Синій птах є символом щастя.
■ Пес — утілення відданості, готовності до
самопожертви.
■ Кіт — символ улесливості, підступності,
зрадництва.
■ Хліб — уособлення слабкодухості.
■ Душа Світла — утілення справедливості,
символ пізнання нового.
■ Вогонь — уособлення відчайдушності.
■ Двері — символ незнання.
■ Блаженства — це відображення
самовдоволення тощо.
· Які моральні закони пізнають діти під
час подорожі й де саме?
Запишіть у зошити
■ Ушанування тих, хто пішов з життя. (У
Країні Спогадів.)
■ Ніхто не має права завадити людині
пізнавати нове, що піде на благо. (У Палаці Ночі.)
■ Слід бути сильним духом, тоді будеш
сильним і фізично. (У Лісі.)
■ Потрібно бути цілеспрямованим,
непохитним у досягненні мети. (Сади Блаженства.)
■ Слід мати силу волі, не піддаватися
спокусі. (Сади Блаженства.)
· Як у п’єсі пояснено функцію часу?
Запишіть у зошити
■ Діти проходять три часові простори:
минуле, теперішнє й майбутнє.
■ Єдиний, від кого залежить прихід
майбутніх винахідників, учених, філософів, що ощасливили б людство,— це Час.
■ У п’єсі старий Час суворо стежив, щоб
люди зуміли пізнати нове тоді, коли настане час для цього.
■ Час подано не тільки в алегоричному
образі, а й в інших проявах: наприклад, час сну та сновидіння не збігається:
одна ніч — і цілий рік тощо.
5. Дайте відповіді на запитання
· Чому Метерлінк робить своїми героями
дітей? (Їхня свідомість ще гнучка, вони найбільш сприйнятливі до таємниць
світу, близькі до природи; вони вміють щиро любити й радіти, їх ще не спіткали
нещастя й вади, що постають у п’єсі в образах Огрядних Блаженств: наприклад,
Блаженство Бути Багатим, Блаженство Нічого Не Робити та ін.)
· Як ви вважаєте, чому дія в п’єсі
відбувається у ніч напередодні Різдва? (Казкові перетворення та пригоди
зазвичай трапляються саме на Різдво. Метерлінк обрав цей час для того, щоб
показати “диво духовного народження людського в людині, відкриття вічної
таємниці буття”.)
· Для чого, на вашу думку, автор
використав прийом олюднення? (Цей прийом, вочевидь, символізує ідею М.
Метерлінка про те, що світ живий. Він рухається, розвивається, і людство має
докласти чимало зусиль, щоб зрозуміти світ і навчитися жити в гармонії з ним.
Надзвичайною є роль абстрактних образів. Це — Жахи, Блаженства, Радощі, що
уособлюють приховані сторони людської душі (як темні, так і світлі). Духовна
боротьба, у центрі якої перебуває людина, триває не лише у світі, а й у
людському серці.)
· Доведіть, що п’єса має ознаки казки. (П’єса
багата на фантастику, її головні герої легко мандрують чарівним світом казкових
образів. Персонажі, що оточують Тільтіля й Мітіль, нагадують персонажів різних
казок. Сюжет п’єси також типово казковий: головний герой вирушив на пошуки
щастя, яке довелося здобувати у боротьбі із силами, що протистоять йому.
Простий сюжет п’єси типовий для казки. Це небезпечна мандрівка сміливого й
шляхетного героя, який мусить подолати заради щастя, любові, багатства різні
перешкоди, перемогти чудовиська та стихії, повернутися додому переможцем.
Хлопчик Тільтіль цілком відповідає своїми людськими якостями образу казкового
позитивного героя. Він — мужній, добрий, благородний, щирий і вдячний, утілює
найкращі якості чоловіка, хоча ще малий. А Мітіль — справжня маленька жінка,
навіть у своїх слабкостях. Дітей, як це трапляється у казці, супроводжують
тварини — Пес і Кіт, що також є носіями рис, притаманних подібним казковим
тваринам.)
· Яке значення мають авторські ремарки у
п’єсі? (Автор зазначає, якими мають бути одяг персонажів, освітлення
того чи іншого малюнку, створюючи справжню світлову партитуру п’єси-казки.
Освітлення також пов’язане з настроєм персонажів і глядачів та загальним
оптимістичним звучанням драматичного дійства.)
· Поясніть фінал п’єси “Синій птах”.
· У чому, на вашу думку, полягає символізм
назви драми?
6. Характеристика образів
“Синій птах” характеристика героїв Тільтіль і
Мітіль – діти зі звичайної родини. Їх батько – дроборуб. Хоча діти жили в
небагатій сім’ї, але були оточені батьківською і материнською любов’ю. Ці
діти тільки в мріях з’їдають по «чотири рази дванадцять» тістечок, не
забувши при цьому поділитися один з одним. Вони дійсно дуже милі, добрі,
товариські й добре виховані діти. Вони добре пам’ятають про свою родину,
де б не опинилися. Ввічливі та уважні до старших. Уміють робити висновки з
набутого досвіду. Вони, як і багато їхніх однолітків, радіють подарункам,
чекають свят, особливо Різдва, люблять солодощі та ігри. Тільтіль і
Мітіль дуже люблять тварин. Захоплюються красою навколишнього світу,бережно
ставляться до природи. Герої нічого не бояться, вони мужньо дивляться в обличчя
Долі, підкоряють природні стихії, перемагають смерть, надзвичайно допитливі. За
допомогою чарівного каменя, який відкриває істинний зір, Тільтіль і Мітіль,
герої п’єси, бачать світ таким, яким він є насправді — одухотвореним,
прекрасним (а інколи – страшним), сповненим таємниць, ще не звіданих людством.
У цьому світі минуле, сучасне і майбутнє перебувають поряд і пронизують одне
одного: Тільтіль і Мітіль зустрічають і своїх давно померлих рідних, і ще не
народженого брата. Виявляється, людина відповідає не лише за себе, а й за усіх
своїх предків і нащадків, тому що увесь її рід – єдине ціле, одна нескінченна
лінія. Образи-символи у п’єсі “Синій птах” Герої філософської п’єси-казки
«Синій птах» – це образи-символи, які втілюють панівні на землі сили. Це
людина, рослини, тварини, стихії Світла, Вогню і Води, Душі, Хліба, Молока,
Годин — усе те, з чого утворено людський світ. Вирощую відрами у себе вдома, а
потім беру і продаю! Зо символізують образи-символи? Синій птах – символ щастя,
істини, добра. Пес – втілення відданості, готовності до самопожертви.
Кішка –утілення улесливості, підступності, зрадництва. Хліб – слабкодухість.
Душа Світла – уособлює справедливість, є символом пізнання нового. Вогонь –
відчайдушність. Двері – символ незнання. Блаженства – це відображення самовдоволення.
“Синій птах” цитатна характеристика Тільтіль і Мітіль Герої нічого не
бояться, вони мужньо дивляться в обличчя Долі, підкоряють природні стихії,
перемагають смерть. Діти жили в небагатій сім’ї,але були оточені батьківською і
материнською любов’ю. Досліджуючи текст, ми прийшли до висновків: Тільтіль
бережно ставиться до свого птаха: «Я його не віддам, тому що він мій!»
-добре пам’ятають про свою родину: «… три братики і чотири сестрички»; -не
заздрять багатим: «А чому ж заздрити» ,- каже Тільтіль. -надзвичайно акуратні.
Дідусь про Мітіль говорить: «Поглянь на неї!…яке в неї волоссячко, які оченятка
і як від неї приємно пахне!» Бабуся: «Які ж ви гарненькі, чистенькі!..» -діти
надзвичайно допитливі: вони розпитують про все, що їх цікавить у дідуся з бабусею,у
Душі Світла , у Країні Майбутнього; -Тільтіль дуже відповідальний: він обіцяє
Душі Світла повернутися вчасно із Царства Ночі й дотримує слова: «Це
надзвичайно важливо, треба йти»; -Діти люблять один одного, Мітіль відчуває
підтримку брата, а Тільтіль, в свою чергу, заспокоює її,коли вона боїться і не
може далі йти; -наполегливі, безстрашні: перепони , які зустрічають на шляху їх
ніскілечки не лякають і не зупиняють; – впевнені у собі «…ви не маєте права
відмовляти людині. Я це знаю.»; – ввічливі та уважні до старших: до Ночі
звертається : «добродійко», до Дуба: «вибачте,добродію», до Блаженства:
«…глибоко шановний Сите Блаженство»; – самостійно приймають рішення; –
захоплюються красою;бережно ставляться до природи, навіть батька намагаються
виправдати перед Дубом; – іноді розчаровуються: коли діти впіймали багато
птахів, але вони всі повмирали;коли дерева не хочуть їм допомагати; –
безстрашні,сміливо ведуть себе на кладовищі, сміливо заглядають у майбутнє; –
розуміють, у чому сенс життя, а тому відмовляються сісти за стіл Великих
Блаженств; – винесли урок з Країни Спогадів, що потрібно згадувати померлих.
Тільтіль і Мітіль пройшли значні випробування,вони змінилися. Коли вони
прокинулися, то на все, що оточувало їх, дивилися зовсім по-іншому. Тільтіль придивився
до своєї горлиці, й сам здивувався. «Та він же синій!..Та це ж моя горлиця!
Адже, коли я йшов, вона такою синьою не була! Так це ж і є той Синій птах,
котрого ми шукали! Ми за ним ходили в таку далечінь,він, виявляється,тут!..»
Діти дроворуба подолали нелегкі випробування перш ніж знайшли
Істину, зрозуміли, що щастя поряд. Автор ніби устами героїв говорить:не
лякайтеся шукати, не зупиняйтеся перед Невідомим, ідіть і сміливо відчиняйте
браму Таємниць,усі жахи німіють перед людиною,яка невпинна в пошуках Істини.
7. Образи-символи в казці
Образи-символи і персонажі п’єси Моріса Метерлінка.
Пєса «Синій птах» — це філософська пєса-казка, що в узагальнюючій формі містить
нову систему поглядів драматурга на природу і суспільство. Події п’єси
відбуваються напередодні Різдва. Це час, коли стає можливим будь-яке чудо.
Перед нами паралельно розгортаються дві дії: в кімнаті дітей дроворуба і в домі
багатих дітей. Дії відділені стіною, і їх можна побачити за допомогою вікна. Це
символ розрізненості світу багатих і бідних. Граючись, діти ліквідують це
протиріччя, задовольняючись чужим щастям.
Хлопчик Тільтіль і дівчинка Мітіль вирушають на пошуки
Синього Птаха, це символізує людство, яке шукає щастя. Фея Берилюни дарує
Тільтілю чарівний алмаз, який відкриває сутність («душу») людей, предметів,
тварин, стихій. Діти збираються в подорож з усіма тими, хто на час приходу феї
перебуває поблизу. Хліб, Цукор, Молоко, Вода і Вогонь. Кішка і Собака —
«першоелементи» їхнього життя. Виняток складає Душа Світла. Це алегоричний
образ, в якому втілено добрі сили життя. Кішка — втілення таємничості, демонічності.
Кішка товаришує з Ніччю, обидві вони охороняють таємниці життя. Вона і зі
смертю «на короткій нозі», її друт — Нещастя.
Близьким до фольклорного є мотив подорожі в пошуках
ціллющого засобу — центральний сюжетний мотив феєрії. Адже діти вирушають
у подорож, щоб знайти Синього Птаха і допомогти хворій внучці феї. У Країні
Спогадів, Палаці Ночі, в Лісі, Саду Блаженств, на Кладовищі, в Царстві
Майбутнього діти зустрічаються з алегоричними персонажами. Кожен із них несе
свою мораль, вірніше свою частину запільної моралі, — кожен дає особистий урок.
У накопиченні досвіду, в русі від істини до істини, від етапу до етапу пізнання
виявляється внутрішній сенс «подорожі», «шляху», «пошуків».
Діти зустрічають найважливіший персонаж — Час. Він
чітко розділяє події між «сьогодні» і «завтра». У п’єсі є й інша міра часу. У
масштабах умовно історичного часу минулому відповідає «час фей», коли люди
бачили світ таким, який він є насправді; теперішнє — це довге панування
сліпоти, з якого людство виходить поволі, але неминуче; майбутнє — це той «час,
який ше не пробив», час возз’єднання Душі Світла і трьох Високих Радостей:
Радості Розуміти, Радості Бути Справедливим. Радості Споглядати Прекрасне. У
глибокому символічному сенсі час дії казки має ше один найважливіший вимір: це
час дитинства. У подорожі різними часовими вимірами дітям відкривається найвища
істина — «мертвих немає», сонце і життя сильніші від смерті. Після довгих
пошуків діти знаходять Синього Птаха у себе вдома. Символ Синього Птаха
багатозначний. Цей птах — образ польоту, висоти і недосяжності, але й буденний,
звичайний образ.
Домашнє завдання Повторити
вивчений матеріал з роділів
"Лірика", "Драматургія", підготуватися до контрольної роботи
Немає коментарів:
Дописати коментар