11 клас, зарубіжна література
Урок  за 21 квітня

Тема. «Драма-притча» як відгук на сучасні історичні події й актуальні питання духовного буття людини. «Театр абсурду» як явище неоавангардизму

 

1. Запишіть дату та тему  уроку в зошити

2.Опрацюйте матеріал

— У 1950-ті рр. у західноєвропейських театрах з’явилися незвичайні вистави, у яких усе було незрозумілим, нелогічним, дивним, навіть назва — «театр абсурду». Глядачі реагували по-різному: одні обурювалися, другі сміялися, треті — захоплювалися. У цих п’єсах не було позитивних героїв; персонажі нерідко втрачали людську гідність, ставали моральними покручами. Проте драматурги не показували свого ставлення до своїх героїв — ані співчуття, ані обурення, ані пояснення причин деградування Панувала думка, що людина сама винна у своїх негараздах і не варта кращого, якщо не може чи не хоче змінюватися на краще. Мистецтво абсурду базується на філософії екзистенціалізму, за якою особистість протиставлена суспільству, ізольована від світу, індивідуалістична й замкнута, активні дії марні, мета недосяжна, а зло непереможне.

Фундаторами «театру абсурду» були письменники — румун Ежен Йонеско й ірландець Семюел Бекет, які тоді працювали у Франції. Згодом до них приєдналися французький вірменин Артюр Адамов, британський єврей Гарольд Пінтер. Визначення абсурду Е. Йонеско дав у есе про Ф. Кафку: «Абсурдне все, що не має мети... Відірвана від свого релігійного й метафізичного коріння, людина почувалася розгубленою, усі її вчинки стали безглуздими, нікчемними, обтяжливими». У творах абсурдистів перемішано фантастику з реальністю, різні жанри й види мистецтв — трагікомедію, трагіфарс, псевдодраму, комічну мелодраму, пантоміму, хор, цирк, мюзик-хол, кіно, а події зведено до абсолютного мінімуму. у підтексті видимого абсурду приховано важливі філософські проблеми: сенсу буття (як зберегти в собі людину, індивідуальність), здатності людини протистояти злу, причини людських вад, світового зла, масового безумства. Наприкінці 1960-х рр. «театр абсурду» з його вболіванням за долю людини, її духовне здоров’я, з оригінальною, гротескно-загостреною критикою міщанства, автоматизму, пристосуванства, егоїзму й індивідуалізму здобув міжнародне визнання.

3. Самостійно опрацюйте теоретичний матеріал підручника та складіть тези

 Підручник: https://drive.google.com/file/d/1NAU4zLMyt2wrYxWX1zV-CZ1nw6wNYh3y/view?usp=sharing

Стор.160-163

4.Опрацюйте таблицю

Спільне й відмінне у творчості драматургів «театру абсурду»

Ф. Дюрренматт	М. Фріш	Е. Йонеско	С. Бекет
Спільне
Жанрові новації («драма-притча», трагікомедія і т. ін.). Неабияке значення іронії, гротеску. Філософія екзистенціалізму
Відмінне
Настрої кризи й катастрофи; проблеми провини, відповідальності, справедливості; критика стереотипів суспільної свідомості; утвердження цінності людського життя; широке використання пародії, парадокса, поєднання трагічного й комічного, прямого й символічного значень	Прагнення відтворити потік свідомості, найдрібніші порухи душі людини, тугу героїв за справжнім, на їхню думку, життям; гра з реальністю, стрибки в минуле й майбутнє, у спогади, сни та фантазії; зображення складних конфліктів життя й можливості (неможливості) їхнього розв’язання; міркування про долю, фатум, випадок, нереалізовані можливості	Переплетення реального із фантастичним; постановка питань щодо сенсу життя, відчуження й розладу між людьми, знеособлення людини; притчовість; гра зі словом; використання гротеску, балаганної мови	Песимізм, гуманізм, співчуття людині, бачення в ній індивідуальності, особистості; відсутність перебігу подій; неконкретність, невизначеність щодо героїв, відсутність указівок на час і місце; іронія, монологічність і шаблонність мови

 

Домашнє завдання

Пройдіть тестування

https://naurok.com.ua/test/drama-pritcha-yak-vidguk-na-suchasni-istorichni-podi-teatr-absurdu-yak-yavische-neoavangardizmu-160128.html