9 клас, література
Урок №6 за 7 квітня
Тема. Б.Шоу "Пігмаліон": сюжет; динаміка образу Елізи Дулітл

1. Запишіть дату і тему уроку в зошити
2. Розкажіть про Б. Шоу як про письменника, громадського діяча та людину.

3. Словникова робота (запис до зошитів)
Трагікомедія — драматичний жанр, якому властиві ознаки водночас і трагедії, і комедії. Основою трагікомедії є трагікомічне світовідчуття драматурга. Джерелом сучасної трагікомедії є європейська «нова» драма. За О. А. Галичем, Шоу називав «трагікомедію Нового часу не трагедією з комедійними вкрапленнями, а комедією, що набуває трагічного змісту».
Парадокс — 1) своєрідна думка, судження, яке має розбіжності із загальноприйнятим, іноді суперечить здоровому глузду; 2) несподіване явище, яке не відповідає загальноприйнятим уявленням. Парадокс викликає здивування, заперечення, спонукає замислитись і визначити власну позицію щодо запропонованої в такий спосіб ідеї, ситуації, характеру тощо.
4. Опрацюйте матеріал
     Парадокс — ключовий художній засіб естетики Дж. Б. Шоу. Парадоксальність властива творам Шоу на різних рівнях тексту (словесний парадокс, парадоксальність думок, характерів, ситуацій, сюжету тощо). За К. О. Шаховою, «у Шоу парадокс розширює свої можливості, стає всюдисущим... Те, що видається у його п’єсах цілком позитивним. виявляється гидким, безчесним, жалюгідним або смішним. <...> Дивні ж вчинки, як стає зрозумілим по ходу дії, насправді — цілком розумні й корисні для загалу».
        Повернімося до головного жіночого образу п’єси Б. Шоу «Пігмаліон». Драматург усіляко підкреслює, що на початку твору квіткарка Еліза Дулитл перебуває на найнижчій стадії духовного розвитку. Еліза — типова дівчина кокні (тобто найбідніша й найменш освічена мешканка Лондону), яка розмовляє жахливою англійською мовою. За словами автора, «її не можна назвати привабливою». її ніхто не виховував, навіть Генрі Гіггінс (англ. Henry Higgins, у різних перекладах — Генрі Хіггінс, Хігґінс, Гіґґінс, Гіггінс) каже про дівчину: «Вона така розкішно ниця... така страшенно брудна...»¹Водночас Елізі притаманні привабливі риси, які є запорукою перевтілення її на витончену жінку: щирість, енергійність, природна моральність, які Еліза зберегла у лондонських нетрях. Дівчина має почуття власної гідності, а це — здорове підґрунтя для будування характеру нової, гордої та сильної Елізи.
        Спочатку Елізі постійно доводиться виправдовуватись, підкреслюючи, що вона нікого не ображає, ні до кого не чіпляється: «Ой, паночку, скажіть йому, щоб не писав на мене! Ви й не знаєте, що мені од того буде! Вони ж заберуть у мене дозвіл торгувати й виженуть мене на вулицю за те, що ніби чіплялася до мужчин. Вони.» її лякає все, а найбільше той дивак, який записує всі почуті розмови. Вона просить прочитати те, що він записав. Почуте настільки вражає дівчину, що вона не може зупинити сліз. Вона чіпляється до слова «копитане», обіцяє виправитися.
       Мова героїні перенасичена жаргонною лексикою. Вона вживає слова, які не відповідають ані лексичним, ані граматичним нормам літературної мови, неправильно будує речення, постійно вигукує та зойкає, вважаючи, що так якнайкраще передає свої думки й емоції.
       людина із записником виносить свій вирок: «Створіння, що видає такі гнітючі й поглинаючі звуки, не має права бути хоч би й де — не має права на життя! Затям: ти — людська істота, наділена душею і божественним даром ясного, виразного слова, а твоя рідна мова — це мова Шекспіра, Мільтона та Біблії, тож не курникай тут, неначе хвора голубиця!»
        У другій дії Еліза демонструє важливу для її майбутнього рису — наполегливість: вона мріє змінити своє життя на краще. їй набридло заняття, за допомогою якого вона заробляє гроші, адже на вулиці квіткарку може образити та скривдити будь-хто.
      Квітковий магазин був її мрією, зустріч із Гіггінсом — щасливим випадком, яким вона вдало скористалася. життєві випробування вочевидь загартували ЕЛІЗУ. Хоча вона не була сиротою, але не мала ні від кого допомоги: рідним не потрібні були її проблеми. Батько, почувши про те, що донька потрапила до будинку якогось заможного пана, вирішив скористатися з цього, поживитися за її рахунок.
      Еліза не бажає миритись із грубістю професора Гіггінса: він не має права дивитись на неї як на істоту нижчого порядку і вважати, що дівчину можна цивілізувати, показати їй краще життя, а потім знову повернути туди, звідки взяв.
       На початку п’єси Еліза інстинктивно, на підсвідомому рівні вимагає поваги до своєї жіночої особистості: «Я маю право продавати квіточки де завгодно, аби тільки не стовбичила людям на дорозі», «Яке в нього право втручатися в мої діла? Аніякого права!», «Я маю таке саме право буть тут, як і ви!»
      Упродовж п’єси Еліза змінюється настільки, що, коли вона виходить із ванної кімнати в кімоно, рідний батько не впізнає її, а професор Гіггінс і полковник Пікерінг (англ. Pickering, у різних перекладах — Пікеринг або Пікерінґ) тільки тепер відкривають для себе красу дівчини. Через три місяці її зовнішність майже бездоганна, хоча жести ще не набули потрібної невимушеності, вона досі порушує правила «мовленнєвої поведінки»: їй потрібен іще час, щоб перетворитися на леді.
      Але чим швидше Еліза долає сходинки на шляху до поведінки справжньої герцогині, тим гострішою стає проблема її майбутнього, тим наочніше ми бачимо жорстокість експерименту Гіггінса та Пікерінга.
      Доля цього експерименту цікавить професора більше, ніж доля живої людини, проте Гіггінс легковажно ставиться до цього, обіцяючи знайти Елізі якусь нескладну роботу. через шість місяців героїня зовсім не схожа на ту бідну невиховану дівчину, яку глядачі бачили у першій дії: Еліза перетворилась на блискучу леді, але не почувається щасливою.

5. За прочитаними діями п’єси Дж. Б. Шоу «Пігмаліон» почніть складати схему «Сходинки духовного зростання Елізи Дулітл»

6. Дайте відповідь на запитання
Чи вважаєте ви, що загальна культура людини, сприйняття її оточуючими залежать від рівня мовленнєвої освіченості цієї людини? Свою думку обґрунтуйте.
7. Підсумок
 Драматург обирає героїню, яка перебуває на самому дні англійського суспільства, для того, щоб полемічно загострити один із головних парадоксів: Шоу намагається довести, що різниця між вуличною квіткаркою та герцогинею «полягає лише у вимові». Цей висновок сучасники письменника сприймали як парадокс, що запрошував глядачів шукати відповідь на непросте питання: «чим різняться люди?» На додачу цей парадокс став викликом вищим, освіченим і аристократичним класам англійського суспільства, він підривав віру в непорушність суспільної ієрархії.
Автор п’єси вірить у невичерпне багатство вільної особистості. Елізою 1.спочатку рухає звичайне людське бажання — певною мірою покращити своє життя, здолати убогість, «стати продавчинею у квітковому магазині, щоб не стирчать із кошиком на розі Тотнем-Корт-роуд». Та під час навчання у Гіггінса вона усвідомлює, що здатна на більше. Провідна риса характеру Елізи — це почуття власної гідності. Вона сама бажає відповідати за себе й самостійно будувати свою долю. її фраза «Але я можу обійтися без вас — ще й як обійдуся, не думайте» — ось ідея трагікомедії.
 Домашнє завдання    Дочитати п’єсу Дж. Б. Шоу «Пігмаліон» до кінця; уміти аналізувати її, характеризувати героїв, висловлювати свої думки та враження. Скласти твір-мініатюру  «Які уроки дає Еліза професорові?» (уроки доброти, гідності, мужності, підприємливості, цілеспрямованості чи інші).

Урок №7 за 10 квітня

Тема. Б.Шоу "Пігмаліон":ідеї "одухотворення" людиний життя засобами мистецтва, збереження національної культури, розвитку мови

1. Запишіть дату і тему уроку в зошити

2. Завершіть складання схеми «Сходинки духовного зростання Елізи Дулитл», початої на попередньому уроці.

3. Опрацюйте матеріал

У четвертій дії «Пігмаліона» перед нами постає зовсім інша Еліза: упевнена в собі жінка, яка так просто не поступиться власним щастям. Вона навчилася правильної літературної вимови, гідної поведінки у вищому суспільстві. Завдяки наполегливій праці та своїй красі вона підкорила світ, але дивак науковець Гіггінс ніби не помічає її чарів. Проте вона розуміє, що не є господинею в будинку Гіггінса, що він не цінує її як жінку, завдяки досягнутим нею результатам він просто виграв парі. Еліза розуміє: з одного боку, вона певною мірою закохалася у свого вчителя, з іншого — не була потрібна йому. У цій ситуації дівчина поводиться як справжня леді, яку образили, висловлюючи професорові весь негатив, що накопичився протягом цього часу в її серці. Стає зрозумілим, що Еліза — дуже сильна особистість, але Гіггінса вона ніколи не переможе. І в цій, здавалось би, безвихідній ситуації дівчина знаходить вихід, який зрештою винагороджує її перемогою над обставинами.

Б. Шоу поділяв персонажів своїх творів на філістерів (самовдоволені й обмежені люди з вузьким міщанським світоглядом і поведінкою ханжів), ідеалістів (які живуть фальшивими ідеалами) та реалістів (що скептично поглядають на світ і оригінально мислять, добре розуміють хвороби й вади світу, але ці знання не позбавляють їх прагнення покращити цей світ). На думку драматурга, співвідношення цих героїв у його п’єсах є таким: 700 філістерів, 299 ідеалістів та 1 реаліст.

Автор утручається в дію: подає розгорнуті коментарі, ремарки, передмови, післямови, режисерські поради акторам, діалоги автора й читачів тощо — усе це використано для підсилення, вияскравлення головних ідейний зіткнень твору, дискутування із глядачем (читачем). Відчувається своєрідна данина захопленню епічною творчістю — на початку творчого шляху Шоу спробував свої сили у романістиці.

4. Літературний диктант (письмово)

Літературний диктант

ü Чим займався професор Гіггінс? 

ü До якого соціального прошарку належала Еліза? 

ü Коли дівчина відчула себе гідною людиною? 

ü Де відбувалося перше випробування Елізи як леді?

ü Хто був прихильним до ЕЛІЗИ, турбувався про неї? 

ü Назвіть того, хто виграв парі. 

ü Якою Гіггінс бачив долю ЕЛІЗИ у подальшому? 

ü Чому Еліза розлютилася та втекла, коли «експеримент» скінчився? 

ü Ким був Альфред Дулитл, батько ЕЛІЗИ? 

ü Який дар він мав? 

ü Хто сприяв тому, що батько ЕЛІЗИ розбагатів? 

ü Чим планувала зайнятися Еліза? 

5. Жанр драми "Пігмаліон"

Роман у п’яти діях
Епос	Драма
■ Опис героїв; ■ поширені пояснення; ■ увага до психологічного стану персонажів; ■ наявність авторської оцінки	■ Діалогічна структура; ■ наявність ремарок; ■ «режисерська драматургія» (автор зазначив кожний сценічний рухгероїв)

6. Особливості поетики п’єси «Пігмаліон»

■ Основні художні засоби — парадокси й дискусії.

■ Засоби комічного поєднано з реальним трагізмом буття суспільства та духовно багатої людини, якій не було місця в тогочасному світі.

■ Найбільший парадокс — це людина.

7. Порівняння образів Гіггінса із п'єси Дж. Б. Шоу та Пігмаліона з давньогрецького міфу

Професор Гіггінс	Пігмаліон
■ Навчав Елізу правильної вимови, допоміг зрозуміти світ мистецтва; ■ Еліза майже нічого не змінила в поглядах професора, а він незбирався змінюватися сам; ■ він не почувався відповідальним за долю Елізи, його захоплюваливищі ідеї, результат експерименту	■ Створив Галатею та закохався в неї; ■ Галатея змінила Пігмаліона, її краса розбудила в його душі кохання; ■ почувався відповідальним за створену ним красу
Висновок. Твір «Пігмаліон» Дж. Б. Шоу — не про кохання, а про силу творчості, про духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси та свободи

8. Дайте відповідь на запитання

ü Що спільного у назві й сюжеті п’єси Дж. Б. Шоу та сюжеті античного міфу?

ü Коли та в чому зміст п’єси й міфу не збігаються?

ü Чому сучасна Галатея не задоволена результатами експерименту?

ü На вашу думку, чого прагне Еліза?

ü Кохання між головними героями твору Шоу не спалахує. Чому складається враження, ніби сам автор проти щасливої розв’язки?

9. Підсумок

Збереження незалежності — ось що Бернард Шоу вважав головним для кожної людини, чи то чоловік або жінка, чи то герцог або сміттяр. Тому для нього щасливий фінал — це не весільний марш, а жорстоке прощання, що залишає кожній зі сторін право на подальший саморозвиток без стороннього втручання. Автор усіляко підкреслює, що на початку твору квіткарка перебуває на найнижчій стадії духовного розвитку. Еліза Дулитл — типова дівчина кокні, тобто найбідніша та найменш освічена мешканка Лондону, яка розмовляє жахливою англійською. Але дівчині притаманні також привабливі риси, що є запорукою перевтілення її на витончену жінку: щирість, енергійність, природна моральність, які Еліза зберегла у лондонських нетрях. У дівчини є почуття власної гідності, що стали здоровою основою для будування характеру нової, гордої та сильної ЕЛІЗИ.

Домашнє завдання   Підготуватися до контрольної роботи за темою «Нові тенденції у драматургії кінця XIX — початку ХХ ст.: творчість Г. Ібсена та Б. Шоу».